Стаття Директора НІСЕ Геннадія Пампухи в Юридичному віснику України.

Молодий спеціаліст шукає роботу...

На сьогодні на ринку праці молодим спеціалістам, які закінчують або щойно закінчили вищий навчальний заклад, дуже складно знайти гідну роботу. За дослідженнями Незалежного інституту судових експертиз, відразу після закінчення вищого навчального закладу роботу знаходять всього 20 % молодих фахівців різних спеціальностей від загальної кількості випускників. У Європі та США цей показник вдвоє вищий, хоча також не задовільний — десь 40%. Ця проблема пов'язана з тим, що, як правило, роботодавці приймають на роботу фахівців, які вже мають досвід роботи не менше 3-х років.

З аналізу порталів та інтернет-ресурсів, які пропонують вакансії, можна побачити, що практично всі роботодавці мають наступні вимоги: вища освіта та досвід роботи в даній галузі не менше 2-х або 3-х, а в деяких випадках і 5-ти років. Так, наприклад,в Україні 5 липня 2012 р було прийнято нову редакцію Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з цим законом представляти інтереси будь-якої людини у суді має право лише адвокат. Відповідну атестацію адвоката має право отримати юрист. Необхідною умовою отримання атестації є робота за фахом не менш ніж два роки. Виникає питання: як і де молодий фахівець, випускник правового факультету відповідного навчального закладу отримає необхідний досвід для кваліфікації адвоката? За тими ж статистичними даними, в Україні середній вік працевлаштованого спеціаліста становить 45 – 50 років. Однак такий фактор не є об’єктивно правильним, Оскільки молоді люди мають більше енергії та сил для ефективного і якісного виконання роботи, ніж людина, яка готується вийти на пенсію.За професійною кваліфікацією на ринку праці спостерігається кількісний надлишок економічних та юридичних спеціалізацій, спровокований відкриттям додаткових факультетів за даними напрямками у ВНЗ у 90-ті роки. Випускників за цими спеціальностями щороку набагато більше, ніж робочих місць. Не зовсім  престижними та популярними серед молоді досі є професії інженера, механіка, хіміка, фізика тощо. Хоча саме
ці фахівці мають попит у провідних компаній-роботодавців у Західній Європі (Німеччині, Австрії, Польщі та ін.).
У зв’язку з обов’язковими вимогами досвіду роботи влаштуватися на хороші посади випускникам вищих навчальних закладів фактично не видається можливим. Окрім того,роботодавець зазвичай висуває
наступні вимоги до кандидата на посаду: обов’язкова вища освіта за фахом; досвід роботи за фахом від 2-х до 5-ти років; проходження стажування – бажано на тому ж підприємстві, яке наймає кандидата; комунікабельність; відповідальність; бажання вчитися; цілеспрямованість і старанність. Цей перелік не повний й залежить від напрямку діяльності компанії та посади, на яку оголошується конкурс.
Досі серед столичних роботодавців зберігається тенденція брати в свій штат іногородніх молодих співробітників, які легше пристосовуються до нових умов, більш наполегливі і більш, так би мовити, «чіпкі».
Це – не догма, але, як правило, так і виходить. Теоретично студенти можуть працювати паралельно з навчанням. Однак знову виникає проблема – офіційне влаштування на таку роботу. Не кожен роботодавець захоче офіційно брати працівника, який навіть не має вищої освіти та відповідних професійних навичок, а якщо й погодиться взяти, то на незначні посади, наприклад, кур’єра. Проте подібний досвід роботи після закінчення навчання не матиме суттєвого впливу для влаштування на хорошу посаду. Виходить замкнуте коло. Звичайно ж, така проблема відсутня у студентів, які навчаються на бюджеті. У такому випадку держава забезпечує молодих фахівців роботою після закінчення ВНЗ, але кількість «бюджетників» становить максимум 15% від загальної кількості випускників. Державне замовлення: переваги та недоліки За радянських часів усі випускники вузів, які здали державні іспити та захистили дипломну роботу, направлялись спеціальною комісією на робочі місця. Крім того, протягом трьох років після закінчення вузів випускник вважався молодим спеціалістом та мав відпрацювати на підприємстві, на яке його направили, весь зазначений період. Безпередньо, така система працевлаштування випускників ВНЗ та молодих спеціалістів мала свої
недоліки. Так, наприклад, випускнику треба було переїжджати в інше місто за тисячі кілометрів від дому та родичів згідно з нарядом про розподілення. Проте головна перевага такої системи працевлаштування полягала в тому, що всі вони без винятку мали місце роботи та відповідну заробітну плату. У свою чергу, для підприємств це також був зручний варіант вирішення проблеми забезпечення виробництва новими професійними кадрами. Крім того, заявку на державне замовлення молодих спеціалістів можна було  формувати заздалегідь, забезпечуючи цим процес замкнутого циклу навчання та підвищення кваліфікації кадрів. У свою чергу, вузи отримували замовлення з побажаннями від підприємств й могли планувати кількість
слухачів у наборі на ту чи іншу спеціальність, також вносити зміни у навчальні плани та програми, забезпечуючи таким чином взаємозв’язок теоретичної й практичної сторін виробничого процесу. Стажування як початок кар’єри В умовах, які сьогодні існують на ринку праці України, виникає необхідність розробки
та впровадження нового правового механізму щодо упорядкування процесу працевлаштування молодих фахівців та випускників ВНЗ. Треба зазначити, що соціально відповідальні комерційні компанії самостійно почали вирішувати завдання з організації працевлаштування молодих фахівців. Так, на багатьох підприємствах, наприклад, P&G Україна, ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна» та ін. існують постійно діючі програми для проходження практики і стажування для студентів старших курсів, впроваджені гранти від робо-
тодавців для продовження фахового навчання в іноземних вузах тощо. Наприклад, під патронатом директора Незалежного інституту судових експертиз було впроваджено соціальну програму для молодих фахівців за напрямком юриспруденції, а саме – «Міжнародна біржа юридичної практики» (МБЮП), яка являє собою практичний механізм взаємозв’язку провідних компаній на національному та міжнародному ринку юридичних послуг, котрі шукають кандидатів на стажування з можливістю подальшого працевлаштування, та студентів
старших курсів і випускників, які хочуть стажуватися та працювати. Інструментом реалізації МБЮП для май-
бутніх юристів став щорічний міжнародний конкурс із комерційного арбітражу, який вже втретє проходить під егідою міжнародної неприбуткової асоціації «Європейська арбітражна палата» завдяки спонсорській підтримці Незалежного інституту судових експертиз. Учасники та переможці конкурсу отримують унікальну можливість пройти стажування в провідних національних та міжнародних юридичних компаніях у рамках цього соціального проекту. У 2014 році МБЮП розширила свою діяльність на інші галузеві напрямки та трансформується у Міжнародну біржу працевлаштування (МБП), що дасть змогу допомогти більшій кількості випускників різних спеціальностей у працевлаштуванні за професійним напрямком. Однак такі поодинокі випадки соціальних ініціатив потребують узагальнення та систематизації у правове поле. Працевлаштування
унормує закон Законопроект «Про розподіл випускників вищих навчальних закладів і пільги для роботодавців», який розробляється фахівцями, допоможе не лише вирішити проблему з працевлаштуванням молодих фахівців, але дозволить підвищити ефективність процесу забезпечення професійними кадрами інших учасників ринку праці.
Механізм реалізації вказаного закону передбачає створення відповідної законодавчої бази для можливості
розподілу випускників ВНЗ та отримання ними професійного стажу та досвіду відповідної кваліфікації у період не менше ніж два роки. Особливістю даного починання є відсутність витрат держбюджету на його реалізацію, адже він повністю підпадає під визначення самоокупних соціальних проектів та має можливість фінансуватися за рахунок довгих інвестицій з боку бізнесу. Впровадження запропонованого закону полягає у наступному. Перед проведенням державних іспитів та/або тестувань зацікавлені підприємства надсилають заявки до
ВНЗ для отримання квоти на розподіл студентів. У заявці вказуються відповідні випускні бали атестату, які необхідно набрати студентам за період навчання. Таким чином, вузи отримують інформацію про гарантовані місця для про ходження практики та працевлаштування майбутніх випускників. Враховуючи отримані пропозиції від компаній, навчальні заклади формують кадровий резерв для зацікавлених роботодавців. Майбутнє працевлаштування випускників може бути закріплено протоколом про розподіл, а також контрактом з фірмою, яка працевлаштовує молодого спеціаліста. Крім того, компанії можуть надсилати свої побажання щодо теоретичних знань майбутніх фахівців. Ці побажання можуть бути враховані викладачами при розробці
навчальних програм, тем семінарів та лекцій. Таким чином, отримуючи сучасні знання згідно із вимогами ринку праці, майбутній фахівець матиме можливість максимально наблизити свою теоретичну підготовку до очікувань потенційного роботодавця. Від цього виграють обидві сторони – як молодий спеціаліст, так і роботодавець. У рамках закону буде розраховано розмір та шкалу податкових пільг для підприємств, які співпрацюють із ВНЗ та створюють нові робочі місця для молоді без досвіду роботи. Наприклад, у першій
редакції проекту закону передбачено зниження податку на прибуток від господарської діяльності підприємства від 2% до 5%, зменшення ставки прибуткового податку від 5% до 11% від поточної шкали. Вищі навчальні заклади отримують безперервний зв’язок із комерційними підприємствами за рахунок впровадження теоретично-практичного замкненого циклу підвищення кваліфікації молодих спеціалістів. Таким чином, розробка та впровадження Закону «Про розподіл випускників вищих навчальних закладів і пільги для роботодавців» має на меті закріпити у суспільстві позитивні зміни для всіх сторін – молодих фахівців та випускників вузів, компаній роботодавців, вищих навчальних закладів та враховує державні інтереси.