Обмеження законодавства, які встановлюють, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (відповідно до ст. 7 ЗУ “Про судову експертизу”), створюють реальні проблеми під час проведення експертиз, адже атестованих судових експертів на сьогодні не вистачає.
Наприклад, станом на 7 червня 2017 року в Реєстрі атестованих судових експертів за деякими спеціальностями відсутні експерти з чинним свідоцтвом. За спеціальністю 2.2 “Дослідження матеріалів документів” хоч і наявні атестовані експерти, однак, наприклад, експертизи щодо встановлення давності виконання документів проводяться тільки в КНДІСЕ. Це є фактом встановлення монополії на проведення судової експертизи. І обмежує можливість провести конкурентне та об'єктивне дослідження за необхідності назначення повторної експертизи.
Загалом, державні експертні установи не можуть забезпечити потребу судів та слідчих органів в проведенні деяких видів судових експертиз. Якщо повернутись до факту щодо заборони приватним (працівникам не державних установ) експертам проводити окремі види експертиз, які віднесені до криміналістичних, то слід відзначити, що переважну більшість питань експертиз матеріалів речовин і виробів можна вирішити без застосування методів криміналістики та пізнань в галузі криміналістики.
Суди та слідчі органи для проведення таких експертиз залучають фахівців, які не є судовими експертами, але володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених судом питань. Залучення таких фахівців передбачено: ч. 4 ст. 7., ч. 2 ст. 9. Закону України “Про судову експертизу”. Також є відповідні роз'яснення судів.
Зокрема, залучення до проведення судових експертиз фахівців, які мають необхідні спеціальні знання відповідає правовим позиціям Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови № 8 від 30.05.1997 “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (редакція станом на 25.05.1998).
Також відповідна норма міститься в Пленумі Вищого господарського суду України, викладена в постанові № 4 від 23.03.2012 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” (редакція станом на 10.07.2014).
Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що насамперед необхідно брати до уваги наявність відповідної освіти, досвіду роботи та кваліфікації для здійснення дослідження у особи, що залучається до проведення експертизи (справа № К/800/4178/16)
Суди апелюють до того, що наявність спеціальних знань підтверджується наявністю відповідної вищої освіти, досвіду роботи та кваліфікацією особи. Тому суди та правоохоронні органи мають можливість безпосередньо залучати до проведення експертиз провідних фахівців наукових академічних установ або інших підприємств. Крім того, керівники державних експертних установ, за погодженням із органом, що призначив експертизу, мають можливість залучати до проведення експертизи фахівців, які не є атестованими судовими експертами проте цим правом користуються досить не часто.
Фактично, суди визначили, як подолати монополію на проведення судової експертизи. Тепер важливо, щоб ці норми були закріплені в законодавстві і не викликали штучного резонансу під час розгляду справ та залучення висновків, як доказової бази.
Матеріал підготовлено юридичним інтернет-ресуром "Протокол"
